Це геологічне утворення скельного типу на лівому березі річки Путилки. Висота над рівнем моря складає 609 метрів. Знаходиться при в’їзді в Путилу (раніше с.Тораки) і її добре помітно з дороги.
Це диво природи є свідченням давніх процесів утворення місцевих карпатських гір та є об’єктом туристичного значення. Тораківська стінка - зім'яті флішеві (тобто осадові) гірські породи, які могутні горотворчі процеси поставили сторчма в паморочливо далекі, геологічно давні часи.
Стрімка Тораківська стінка є геологічною пам’яткою природи місцевого значення і по формі нагадує собою трикутник. Правий схил стінки пологий, порослий вільхою, березами, ялинами і різноманітними кущами, лівий - більш стрімкий з чисто хвойними лісами.
Тораківська стінка піднімається над рівнем річки, ніби оберігаючи її від вічнозелених лісів. Загальна площа скелі та екосистеми навколо, що напряму пов’язана із даним геологічним утворенням – 1.5 га. Основна утворююча порода – пісковик. На скелі панують три так-званих "острівці" живої природи. Перший із них починається біля підніжжя стінки і ніби гострим ножем підіймається на 20 м вгору.
Над м'якою травою тут панують ще досить юні цариці-ялини. Друге царство ялин, вільх, беріз і квітів починається на вершечку стінки і закінчується в центрі кручі. Між цими двома острівцями зелені протікає піщаний струмок, який свідчить про поодинокі зсуви каміння. А це ще один приклад того, що горотворчі процеси в горах ще не закінчились.
Третій зелений «острівець» знаходиться біля правого краю стінки. Він зеленою ниткою з'єднує підніжжя і вершину стінки. Тораківська стінка належить до скель складчастої структури. Шари каміння залягають з невеликим нахилом справа наліво.
В центральній частині стінки помітно, як каміння занурюється в неспокійні води р.Путилки. На лівому схилі приваблює погляд ялиново-вільшаний ліс. І тільки добре придивившись, можна помітити, що це продовження Тораківської стінки.
Аналогічна ситуація склалася на правому схилі стінки. Тут також на кам'яному ложі, товщиною 10 м розрослися стрункі ялини і смереки, зеленолисті вільхи і тремтливі осики.
Джерело інформації - путівник «Дива природи Гуцульського краю» (автор Михайло Григоряк)
