Плоска як географічна назва відома ще з часів Молдавського князівства. Зокрема, вона згадується в грамоті Господаря Молдови від 15 квітня 1647 року, де йдеться про Плоску як галявину біля однойменної вершини.
Про село Плоска як населений пункт уперше згадується ще в австрійський період. Цікаво, що саме тоді воно вважалося крайнім селом Вижницького повіту, адже вже наступний населений пункт — Селятин — адміністративно належав до Радівецького повіту.
Межа між двома повітами проходила через перевал Голеча, що розташований посередині дороги між селами Плоска та Селятин і нині також виконує функцію роздільної межі між цими населеними пунктами.
Назва села походить від назви хребта Плоска, який тягнеться від центру села Плоска до центру села Селятин.
Через більшу частину села протікає річка Путилка, витоки якої знаходяться в його адміністративних межах, на південний захід від центру.
Неподалік села розташований лісовий заказник «Боргиня» площею 470 га. Це природний комплекс буково-ялицево-ялинових насаджень віком понад 110 років, що має значну наукову та лісівничу цінність.
Церква святих апостолів Петра і Павла була зведена у 1911 році коштом та зусиллями громади села на місці попереднього храму, який згорів. У новій святині оновили іконостас та виготовили бронзово-позолочене Євангеліє вартістю 1000 гульд.
У Плоскій народився Лук’ян Кобилиця — народний герой, відомий громадський і політичний діяч, депутат Австрійського парламенту та керівник селянського руху на Буковині.
Інформацію та фото для публікації надав Олександр Шкурідін - краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, голова ГО «Інститут громад».
