ГУЦУЛЬЩИНА В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ІХ - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.)
Сьогодні поговоримо про антикріпосницький опір селян-гуцулів. Виникнення та розвиток опришківського руху. Частина 1.
У XIV–XV століттях Карпати поступово ставали домівкою для нових мешканців. Саме тоді почався активний процес заселення Гуцульщини.
Гірські околиці приваблювали людей, які тікали з підгірських і низовинних територій Галичини. Там усе сильніше поширювалася фільваркова система господарювання — великі панські маєтки, що виснажували селян важкою працею та податками.
У пошуках свободи і кращої долі люди йшли в гори. Складні для переходу ліси, стрімкі скелі та віддалені полонини ставали прихистком для тих, хто прагнув жити подалі від панського гніту.
У XVI — першій половині XVII століття шляхта міцно закріпилася на гуцульських землях і почала активно розширювати свої маєтки. Часто це відбувалося за рахунок селянських наділів, лісів і пасовищ.
Селяни намагалися захищати свої права. У судових справах вони доводили правоту за допомогою свідчень старожилів та авторитетних людей громади. Такі свідки присягали «на хрест», підтверджуючи давні права селян на землю.
Хоча письмових документів у селян майже не було, вони вперто відстоювали своє право жити й господарювати на цих землях.
Поступово невдоволення селян переростало з пасивного опору в активні виступи. Уже в XV столітті на території Прикарпаття та Поділля почали з’являтися перші збройні повстання.
Про народні заворушення на західноукраїнських землях згадують і польські хроністи XV століття. Хоч їхні записи короткі, вони свідчать: галицькі селяни чинили опір феодалам, які скуповували та привласнювали українські землі.
Одним із найбільших виступів того часу стало повстання 1465 року. А наприкінці XV століття Карпати стали свідками ще масштабнішого руху — селянського повстання під проводом ватажка Мухи.
Інформацію та фото взято з навчального посібника «Історія Гуцульщини», автор Володимир Грабовецький.
