ГУЦУЛЬЩИНА В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ІХ - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.)
Сьогодні поговоримо про антикріпосницький опір селян-гуцулів. Виникнення та розвиток опришківського руху. Частина 2.
Наприкінці XV століття селянський рух на Прикарпатті набрав нової сили. Однією з найвідоміших подій стало повстання під проводом ватажка Мухи у 1490–1492 роках.
Повстання почалося в містах поблизу Гуцульщини. Першим здобутим містом став Снятин — центр староства, до якого входили й гуцульські села. Історики припускають, що загони повстанців формувалися на покутсько-буковинському пограниччі.
У загонах Мухи брали участь не лише селяни, а й частина дрібної української шляхти. Зокрема відомо про родину Березовських із гірського села Березів на Коломийщині, які підтримали повстанців. За це польський король навіть наказав конфіскувати їхні маєтки.
Причини такого союзу були зрозумілі: дрібна шляхта, як і селяни, часто потерпала від утисків великих феодалів і польської шляхти.
Саме в таких умовах у Карпатах зародився ще один феномен — опришківство.
Опришками називали тих, хто піднімався на збройну боротьбу проти феодального гніту. Карпатські гори стали для них природною фортецею: непрохідні ліси, глибокі печери та високі хребти давали змогу ховатися від переслідувачів і вести боротьбу.
У XVI–XVII століттях опришківський рух охопив значну частину Гуцульщини. Часто опришки діяли разом із побратимами з Буковини, Закарпаття та навіть Молдавії. Вони нападали на шляхетські маєтки, захищаючи пригноблених селян.
Карпати в той час були справжнім притулком для повстанців. Через гори проходили кордони Польщі, Угорщини та Молдавії, що давало змогу опришкам переходити з однієї держави до іншої.
З часом рух опришків став символом боротьби за свободу. Він зародився як відповідь на соціальну несправедливість і перетворився на легенду Карпат, яка й сьогодні залишається частиною історії Гуцульщини.
Інформацію та фото взято з навчального посібника «Історія Гуцульщини», автор Володимир Грабовецький.
