Бліда поганка
Найнебезпечніший гриб – бліда поганка. Зустрічається вона часто. Недосвідчені грибники іноді плутають її з печерицями або сироїжками. У поганці, як і в інших грибах, дуже багато амінокислот, жирів та інших корисних речовин, але гриб містить сильну отруту – аманітотоксін. Він не руйнується при термічній обробці, не розчиняється у воді. Одна бліда поганка, яка потрапила в їжу, може погубити трьох-чотирьох дорослих людей. Бліді поганки трохи схожі на печериці, але в блідої поганки нижній бік шапки зеленувато-білий, а в печериці — рожевий.
Плодові тіла утворює з початку липня і майже до кінця жовтня. Шапка досить мінлива: в одних грибів зеленувата або оливкова, в інших — бронзова або оливково–коричнева. У діаметрі шапка до 15 см. У молодих плодових тіл вона наполовину кулькоподібна, у зрілих — випукло–розпростерта. Шапка гола, злегка клейка, у молодих грибів вкрита лусками — залишками покривала, що швидко зникають. Ніжка завдовжки до 10 см, завширшки до 2 см, циліндрична, біла або оливкова.
Ніжка у блідої поганки завдовжки до 10 см, завширшки — до 2 см, циліндрична, біла або оливкова, іноді з невеликими лусочками, у верхній частині є широке кільце, біля основи дещо ніби здута. Якщо розрізати ножем плодове тіло блідої поганки, то в середині можна побачити білу м’якоть, під шкірочкою частенько вона слабко зафарбована. Досвідченні грибники стверджують, що у молодих грибочків м’якоть із солодкуватим смаком і приємним запахом, у зрілих — з неприємним.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Бліда поганка — смертельно отруйний гриб, який дуже часто недосвідчені грибники плутають з печерицями, сироїжками, зеленушками, від яких вона відрізняється цілим рядом вище згаданих ознак.
Мухомор червоний
Мухомор легко розпізнати за яскраво-червоною з білими плямами шапкою. Шапка діаметром до 20 см. В одних плодових тіл може бути цегляно–червоною, ясно–червоною, в інших — жовто–червоною, але обов’язково з білими досить великими лусками. У молодих грибів форма шапки напівсферична, у зрілих — випукло розпростерта або плоско розпростерта, край тонкий, рубчастий. Ніжка завдовжки до 15 см, завширшки до 3 см. Вона циліндрична, біля основи бульбоподібна, суцільна, біла, здається голою, має широке, біле по краю жовтувате, повисле кільце. Іноді зустрічаються сірі мухомори.
Мухомор червоний — отруйний шапковий гриб, який містить отруту мускарин і мускаридин, що діє на центральну нервову систему людини. Ознаки отруєння цим грибом проявляються через півгодини, іноді можуть проявитися через чотири години, після вживання мухомора червоного у їжу. У постраждалого спостерігається нудота, блювота, пронос, запаморочення, посилене потовиділення, втрата свідомості, плач, приступи сміху і навіть галюцинації.
Частенько трапляється мухомор червоний у дубових лісах з дуба червоного і дуба високостовбурного, березових лісах з берези бородавчастої, дубових лісах з дуба низькостовбурного, грабових лісах з граба звичайного та ільмових, осикових лісах з осики та вільхи сірої, чорновільхових лісах з вільхи чорної. Мухомора червоного дещо рідше, але у сезон можна бачити у хвойних — соснових лісах з сосни звичайної і модрини, соснових лісах чорницевих, соснових лісах вересових, соснових лісах лишайникових, ялинових лісах з ялини європейської та ялиці.
Лабораторні дослідження показують, що вміст мускарину у мухоморі червоному складає — до 0,0016% сирої маси гриба. Із 125 кг мухомора червоного у лабораторії було отримано 0,25 г чистого мускаринхлориду, смертельна доза якого для людини 0,5 г. Мускарин майже не розщеплюється в організмі, тому виводиться із нього у розчиненому вигляді, сеча залишається токсичною, як і сам гриб. Разом з мухомором червоним до цієї групи отруйних грибів, які характеризуються такими показниками, належить: мухомор пантерний, клітоцибе білувате, клітоцибе червоне отруйне та інші гриби.
Опеньок сірчано-жовтий несправжній
Жовчний гриб схожий на білий, але верхня частина його ніжки покрита візерунком у вигляді чорної або темно-сірої сітки, а м’якоть на зламі червоніє. Несправжні лисички схожі на лисички їстівні, але їхні шапки рівні, червонувато-оранжеві, а не світло-жовті, як у їстівних, а із надламаної шапки несправжньої лисички виділяється білий сік.
Шапка діаметром до 6 см жовтувато–бурувата, по периферії має сірчано–жовтий або зеленуватий колір. Вона тонка, м’ясиста, у молодих плодових тіл форма напівсферична або випукла, у дорослих — наполовину розпростерта, з оригінальним горбиком. Шапка гладенька, її край має залишки покривала. Ніжка завдовжки до 12 см, завширшки до 1 см, гладенька, жовта, до основи дещо коричнева.
Перевернувши у руках шапку опенька сірчано– жовтого несправжнього низом до верху, одразу видно досить вузькі, часті, прирослі пластинки, у молодих плодових тіл вони сірчано–жовті, у зрілих — зеленувато–оливкові. У цього гриба ніжка завдовжки до 12 см, завширшки до 1 см, гладенька, жовта, до основи дещо коричнева. Розрізавши зріле плодове тіло опенька сірчано–жовтого несправжнього помітно, що ніжка порожниста, темно волокниста, м’якоть сірчано–жовта. Лабораторні дослідження м’якоті показують, що вона має неприємний запах і гірка на смак. Опеньок сірчано–жовтий несправжній — дуже отруйний шапковий гриб, отрута якого згущує кров, відбувається зневоднення організму, при цьому проявляється спрага, синіють губи у постраждалого, стають холодними руки і ноги, спостерігаються судоми. Отрута паралізує нерви, які регулюють роботу кровоносних судин, внаслідок чого кров у них затримується, а кров’яний тиск падає. Відбувається досить швидке жирове переродження тканин печінки, серця і нирок. Згодом стан хворого значно погіршується, наступає смерть.
Збираючи опеньки, уважно оглядайте їхні ніжки. У їстівних опеньків на ніжці є кільце з плівки, а в несправжніх такої плівки немає, і пластинки під шапкою зеленуваті. Щоб не отруїтися грибами, будьте уважні, коли їх збираєте. Якщо гриб схожий на отруйний, якщо ви сумніваєтесь, чи він їстівний, краще викиньте його.
І пам’ятайте народну мудрість: ГРИБИ МОЖНА ЇСТИ УСІЛЯКІ, АЛЕ ДЕЯКІ – ЛИШЕ РАЗ У ЖИТТІ…
