Цьогорічна зима дарує нам не лише засніжені краєвиди, але й неймовірні моменти зустрічі з дикими мешканцями нашого Парку. У другій половині січня нам пощастило спостерігати лиса рудого (Vulpes vulpes) – справжнього хитруна й майстра маскування. Його яскраво-руда шерсть контрастує зі сніговими полями, а сліди на білосніжному покриві розповідають про його нічні пригоди. Вони чудово пристосувалися до життя в холодну пору року: завдяки густій шерсті їм не страшний мороз, а гострий нюх і слух допомагають знаходити їжу навіть під товщею снігу. Полюючи на гризунів або шукаючи їстівні залишки, лис продовжує бути невтомним регулятором екосистеми.
Ці лісові мешканці – не лише гарні, але й дуже важливі для нашого лісу. Вони нагадують нам, наскільки унікальним є світ дикої природи і як важливо його берегти.
Лис рудий є одним із найпоширеніших хижаків у світі, і його популяція загалом знаходиться в стабільному стані. Однак це не означає, що лисиці не потребують охорони, особливо в конкретних регіонах або екосистемах, де вони можуть стикатися із загрозами. У глобальному масштабі вони мають «найменший ризик» (LC – Least Concern) за класифікацією МСОП. В Україні він також не є видом, занесеним до Червоної книги, але охороняється в межах природоохоронної території НПП «Черемоський».
Отже, хоч лис рудий і не є видом на межі зникнення, його захист важливий для підтримки екологічного балансу та здоров'я природних екосистем.
