Еколого-туристичний маршрут «Дорогою до небес»

• Складність

  середня

• Протяжність

  32 км

• Тривалість

  2 доби

• ПУНКТ 1. Село Перкалаб

  

  Наша пішохідна прогулянка розпочинається в одному із найвіддаленіших сіл Вижницького району – Перкалаб.

  Виходячи з Перкалабського природо-охоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ), ми переходимо через місток, який прокладений через чисту гірську річку Сарата, що манить до себе музикою джерельної води.

  Проходячи повз річку, ми потрапляємо до джерела з чистою, питною водою, якою можна втамувати спрагу.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 2. Гора Млаковата

  

  Далі прямуємо на стару ґрунтову дорогу, якою починаємо підійматися вгору через молодий ліс до гори, яка має загадкову назву Млаковата (1416 м н.р.м.). Це гарна карпатська вершина, з якої відкривається панорама хребта Чорний Діл.

  Дорогою до гори Яровиця ми рухаємося по однойменному хребту. Більшу частину хребта займають полонини, що створює умови для розвитку полонинного господарства як одного з видів екотуризму.

  Характер господарської діяльності тутешніх жителів зумовлений природними умовами. Переважає тваринництво, особливістю якого є вигінний випас худоби на високогірних пасовищах – полонинах від травня до вересня.

  Частина пагорбів, якими ми проходимо, вкрита густими заростями чорниці, зрідка зустрічаються й малинники.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 3. Гора Яровиця

  

  Ідучи хребтом Яровиця, ми непомітно підходимо до найвищої вершини Чернівецької області – гори Яровиця (1586,9 м н.р.м.).

  На вершині гори встановлено хрест та пам’ятний обеліск на честь Буковинського віче – народних зборів, що були організовані 3 листопада 1918 року в місті Чернівці Українським крайовим комітетом, і на яких було проголошено возз’єднання Північної Буковини із Західноукраїнською Народною Республікою та подальшу Злуку з «Великою Україною».

  Співробітники НПП «Черемоський» регулярно організовують та здійснюють туристичні походи на гору Яровиця, з нагоди вшанування Дня Незалежності України та Буковинського віче.

  Із відкритого західного схилу відкриваються неймовірні краєвиди на Гринявські гори, долини річок Сарата та Білий Черемош. Глянувши ліворуч від хреста, ми побачимо гору Томнатик, на якій височіють загадкові білі кулі колишньої військової бази «Памір».

  Спускаючись вниз з гори і знову піднімаючись вверх, з кожним кроком наближаємось до гори, яка має назву – Томнатик (1565, 3 м н.р.м.).

   

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 4. Гора Томнатик

  

  На горі Томнатик (1565, 3 м н.р.м.) колись знаходилась потужна радіолокаційна станція під кодовою назвою «Памір».

  Бойове чергування на «Памірі» велося цілодобово. В найбільшому із куполів донині збереглася радіолокаційна антена «П-14 Лєна» – на той час велике досягнення у розвитку радіолокації метрового діапазону хвиль. Вона призначалася для дальнього виявлення і вимірювання дальності та азимуту повітряних цілей. Варто також зауважити, що РЛС могла експлуатуватися при температурі навколишнього середовища ±50° С та швидкості вітру до 30 м/с. До того ж, РЛС знаходилася під радіо-прозорим куполом типу РПУ-63У6Е. Під час суворих карпатським зим, поверхня цих велетенських білих куль могла витримувати снігове навантаження до 250 кг на метр квадратний.

  Тут, під покриттям куполів чи власне в наметах, подорожуючі за бажанням можуть залишитись на ночівлю та зі сходом сонця, з новими силами продовжити свою мандрівку наступного дня.

  Переглянути на карті

• ДЕНЬ 2. Каплиця Святого Євстахія Плакиди

  

  Продовжуємо нашу подорож наміченим маршрутом і буквально через 15 хвилин зустрічаємо на своєму шляху найвисокогірнішу сакральну святиню Буковинських Карпат – каплицю свмч. Євстахія Плакиди, яка споруджена в 2015 році працівниками НПП «Черемоський».

  Гарна гуцульська архітектура в сучасному стилі з використанням дерев’яних будівельних матеріалів і чудове місцезнаходження приваблюють багато відвідувачів та вірян.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 6. Долина гладіолусів

  

  Спускаючись гірськими плаями в долину околиць села Сарата, рухаючись вздовж кордону на захід натрапляємо на неймовірно квітучу «Долину гладіолусів», де можна протягом літа спостерігати красиве цвітіння червонокнижного виду – косариків черепитчастих «дикого гладіолуса».

  Спустившись вниз річкової долини Сарати, потряпляємо в забуте, закинуте людьми, найпівденніше село Гуцульщини – Сарата, де колись вирувало життя.

  Горяни глибоко віруючі люди. На цю віру великий вплив має навколишній світ: красивий, таємничий і частково суворий. Тому наступним пунктом буде церква святого Іоана Хрестителя в селі Сарата.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 7. Церква Св. Іоана Хрестителя в селі Сарата

  

  Колись, в селі Сарата вирувало життя і було дуже багато жителів, тому і служба відправлялась в цій церкві щонеділі. Сьогодні, на жаль, жителів мало, тому богослужіння здійснюється один раз на рік.

  Сюди на свято святого Івана Хрестителя з’їжджається багато людей і майже закинуте село Сарата наче знову оживає.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 8. Кляуза на річці Сарата

  

  Кляуза (klause) – це гребля, гать на річках Українських Карпат.

  Використовувалась переважно для сплавляння лісу — проходження плотів (бокорів) маловодними гірськими річками. Вище кляузи утворювалося водосховище, на якому формували плоти. Кляузи були обладнані спеціальними воротами-шлюзами. Завдяки інтенсивному протоку води плоти допливали до іншої кляузи або до достатньо повноводного місця річки, якою потім без перешкод продовжувався рух в долину по течії річки. Така система діяла увесь рік, за винятком деяких зимових місяців. Кляузи були дерев’яними, лише основу робили з каміння.

  Донині в Карпатах частково збереглося лише кілька кляуз.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 9. Комплексна пам'ятка природи «Білий потік»

  

  Наступним пунктом нашої мандрівки є пам’ятка природи «Білий потік». Це схил хребта Чорний Діл з виходом на поверхню карстових джерел і формування вапнякових травертинів, де зростають рідкісні види рослин занесені до Червоної книги.

  Переглянути на карті

• ПУНКТ 10. Водоспад «Сикало» (Кортузіанський)

  

  Прямуючи дорогою до села Перкалаб наш погляд привертає гарний, гірський водоспад Сикало (Кортузіанський) з чистою джерельною водою, якою можна втамувати спрагу.

  Водоспад «Сикало» отримав свою назву від місцевих жителів, оскільки слово «сикати» в діалекті означає «бризкати». Інша його назва — Кортузіанський, що походить від рідкісної реліктової рослини, яка тут зростає, — альпійської примули Кортузи Маттіолі.

  Ранньою весною навпроти водоспаду розцвітають поляни червонокнижних первоцвітів – Шафрану Гейфеля та Підсніжника Білосніжного.

  Тип водоспаду – ступінчасто-каскадний, утворений гірськими породами піщаниками, вапняками та сланцями. Загальна висота – 3,5 м, ширина кромки – 2 м, русла – до 1 м, водність 0,02м³/с, постійно функціонуючий.

  Переглянути на карті

• Перкалабське ПНДВ. Завершення маршруту.

  

  Продовжуємо свій шлях до Перкалабського ПНДВ, де і завершується наш пішохідний маршрут.

  Переглянути на карті