Сьогодні поговоримо про походження назви «гуцул».
Походження назви «гуцул» — одна з найзагадковіших тем в історії Карпат. Жодна інша етнічна назва не викликала стільки суперечок серед істориків, етнографів і мовознавців. Протягом століть висувалися десятки гіпотез, однак жодна з них і досі не має беззаперечних доказів.
У XIX столітті частина польських дослідників пов’язувала назву з тюркськими словами «кочувати» або «кочул», припускаючи, що предки гуцулів могли бути нащадками кочових племен — половців чи печенігів.
Деякі вчені навіть вважали, що гуцули — це змішана етнічна група, сформована з куманських і руських елементів. Однак українські науковці критикували такі версії як надумані та побудовані лише на співзвучності слів.
Інша популярна теорія пояснює походження назви від молдавського слова «гоц» — «розбійник», «опришок». Її підтримували окремі галицькі дослідники, пов’язуючи назву з опришківським рухом у Карпатах. Мовляв, сусіди так називали карпатських повстанців, а згодом ця назва закріпилася за всіма верховинцями. Проте й ця гіпотеза вважається суперечливою.
Цікавим є те, що до XVIII століття в історичних документах назви «гуцул» і «Гуцульщина» практично не зустрічаються. Лише з середини XVIII століття з’являються перші письмові згадки — спочатку як прізвища: Гуцул, Гуцуляк. У податковому реєстрі 1745 року в селі Іспас зафіксовано перше відоме прізвище Гуцул. Тоді новоприбулим людям часто давали прізвиська за місцем походження, і цілком ймовірно, що «гуцул» спочатку означало вихідця з певної гірської території.
Одна з найяскравіших архівних згадок датується 1754 роком. У містечку Язловець було страчено жінку родом із Гуцульщини — в документах її названо «гуцулкою». Цей акт є одним із перших підтверджень використання назви як означення окремої історико-етнографічної групи українців. Попри офіційний осуд у документах, сьогодні її образ сприймається як символ боротьби й непокори тогочасній владі.
Історичні дані свідчать, що активне заселення території Гуцульщини відбувалося у XV–XVII століттях. Цьому сприяли природні ресурси та економічні чинники — солеварні промисли, річкові шляхи, полонини. Саме в цей період сформувалася самобутня культура гірського населення, яка згодом стала впізнаваною як гуцульська.
Отже, попри численні теорії — тюркські, молдавські чи слов’янські — остаточного пояснення походження назви «гуцул» немає. Проте беззаперечним є одне: ця назва з часом перетворилася на символ унікальної культури, сили духу та самобутності мешканців Східних Карпат.
Інформацію та фото взято з навчального посібника «Історія Гуцульщини», автор Володимир Грабовецький.
