ГУЦУЛЬЩИНА В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ІХ- ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.)
Сьогодні поговоримо про соціально-економічні відносини в селах і містах Гуцульщини. Частина 1.
У IX–XI ст. територія Гуцульщини входила до складу Київської Русі, а згодом до Галицько-Волинського князівства. У XIV ст. край опинився під владою Польщі, Угорщини та Молдавії, що зумовило складний адміністративний поділ і посилення феодального гніту.
Галицька частина належала до Руського воєводства, Закарпатська — до Марамароського комітату, а Буковинська — до Чернівецького повіту Молдавського князівства. Попри це, гірські умови зберігали певну автономність життя гуцулів.
Основою господарства було тваринництво — передусім вівчарство. Через відсутність фільваркової системи панщина тут не набула такого поширення, як у рівнинних районах. Селяни сплачували податки натурою: худобою, медом, хутром, сіллю, а також виконували лісові повинності.
Поселення виникали вздовж Пруту, Черемошу та Тиси. Серед найдавніших осередків — Косів, Делятин, Печеніжин, Ясіня. Великі міста не сформувалися — переважали невеликі містечка з торгами та ярмарками.
Гірський характер краю визначив і спосіб життя: полонинське господарювання, громади з власним самоврядуванням та збереження давнього «руського права», яке поступово витіснялося польським законодавством.
Інформацію та фото взято з навчального посібника «Історія Гуцульщини», автор Володимир Грабовецький.
