ГУЦУЛЬЩИНА В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ІХ- ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.)
Сьогодні поговоримо про соціально-економічні відносини в селах і містах Гуцульщини. Частина 2.
У XV – першій половині XVII ст. Гуцульщина розвивалася як край пастухів, мисливців і солеварів. Полонини були центром літнього життя, а худоба — основою добробуту. Овеча вовна, шкіра, молочні продукти становили важливу частину місцевої економіки.
Велику роль відігравало солеваріння. Прикарпатська сіль згадується ще в літописах княжої доби. Осередками видобутку були Косів, Кути, Делятин, Печеніжин. Гуцульську сіль вивозили на Поділля та Наддніпрянщину, а торгівлею займалися прасоли.
Важливими торговими центрами стали Коломия та Снятин — тут відбувалися ярмарки, де продавали худобу, рибу, ремісничі вироби та сіль. Коломия навіть отримала право «головного складу» солі, що посилило її економічне значення.
Попри феодальні повинності, гуцули зберігали традиційний уклад життя. Гори, ліси, річки та соляні джерела формували особливий господарський світ — самобутній і витривалий.
Інформацію та фото взято з навчального посібника «Історія Гуцульщини», автор Володимир Грабовецький.
