Підзахаричі – відоме село на всю Гуцульщину, розкинулося уздовж правого берега річки Черемош, попід горами, розташоване на відстані 33 км від районного центру - селища Путила. Воно славиться тим, що тут функціонує п'ять музеїв, серед яких – музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини. Вперше на території колишнього Путильського району, саме у цьому селі почав діяти осередок сільського туризму, який започаткувала у своїй оселі Фрозина Том'юк разом зі своєю родиною.
Практично до кінця ХХ століття до будівництва дороги з Кутів до Розток сполучення села з зовнішнім світом влітку здійснювалося через перевал Німчич. А в зимовий період Підзахаричі майже на півроку залишалися відрізаними від цивілізації. Це сприяло збереженню в селі старих народних традицій та місцевого гуцульського колориту. Майже всі мешканці села і сьогодні ходять у вишиванках, тут справляються колоритні весілля, а кожна хата фактично є творчою майстернею чи музеєм, а кожна сім’я – родинною школою мистецтв. Відрізняються й мешканці Підзахаричів й почуттям гумору: полюбляють жарти, люблять підбадьорювати власними гуморесками, примовками, завдяки чому село отримало славу «Гуцульського Габрова».
В цьому маленькому селі діють 5 музеїв народних ремесел, найцінніший з яких – музей мистецьких робіт народної майстрині – художниці Ксенії Колотило. В центрі Підзахаричів розташований музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини, в якому представлені предмети старовини, писанкарства, вишивки, різблярства.
Поруч з музеєм встановлений своєрідний дерев’яний пам’ятник – «гарчику»-велетню, який вже встиг стати символом села. Гарчиком на Гуцульщині називають деревяну посудину, яка нагадує величезну кружку, що слугує для зберігання кисломолочного напою – гуслянки. Починаючи з 2001 року в останні вихідні вересня Підзахаричі перетворюються на центр паломництва цінителів гуцульських традицій не лише Буковинської Гуцульщини, а й усього гуцульського регіону України і, навіть, Румунії. Тут в музеї етнографії та навколо гігантського дерев’яного гарчика відбувався щорічний етнографічний гуцульський фестиваль-ярмарок «Захарецький Гарчик» – свято національної культури, етнічних традицій та ремесел. Воно проводилось з метою сприяння розвитку сільського туризму, популяризації унікальних природних ресурсів краю та об’єктів його історико-культурної спадщини, відродження та примноження національних звичаїв гуцулів, пошуку молодих талантів.З ранку до вечора на фестивалі лунала традиційна гуцульська музика, численні фольклорні колективи показували свою майстерність, а гості фестивалю пробували свої сили у ремісництві, різблярстві, розкрашенні писанки. Серед юних гуцулочок проводився конкурс «Гуцульська Чічка» («чічка» на місцевому діалекті означає «квітка»), де молоді квіточки змагаються на гідність, талант, кмітливість та інші якості господині.
Поруч з музеєм та «гарчиком»-гігантом – криниця-журавель, а стежка, що веде вгору, приведе нас до церкви Святого Василя. Дерев’яна церква і дзвіниця побудовані у 1876 році. Церква Святого Василя в Підзахаричі - культова пам`ятка Чернівецької області. Вона є головним духовним центром для всього села.
Інформацію та фото взято з Інтернету.
