Селище міського типу Путила (Сторонець-Путилів до 1949 р.), що розкинулось понад річкою Путилкою у самому центрі Буковинських Карпат. На цій території з давніх-давен селилися мисливці та скотарі, що рятувалися в горах і лісах від феодального гніту (йшли вони зручним шляхом – долиною річки, звідси і назва ріки, і назва самого селища походить від слов'янського слова «путь», «путище»).
Перша писемна згадка про селище відноситься до 1501 р., коли Путилу разом з іншими поселеннями польський король передав у володіння феодалу Іону Теутулу. Однак, сміливо можна зробити висновок, що поселення існувало набагато раніше.
Протягом Х ст. – ХІ ст. ці землі входили до Київської Русі, з ХІІ ст. – на поч. ХІV ст. – до Галицького (згодом Галицько-Волинського) князівства. Зазнав Путильський край гніту ординців, потім тут протягом деякого часу панували угорські феодали. З 1340 р. Північна Буковина входила, як автономна Шипинська земля (починаючи від села Шепіт) до Молдавської держави. Під владу королівської Польщі ця територія потрапила у 1349 р. аж на півтора століття. З 1499 р. тут знову панує Молдова, а через 15 років – султанська Туреччина. Протягом 1774 р. – 1918 р. ці території відійшли до складу Австрії. На поч. XIX ст. тодішній Путилів славився революційними настроями на всю Буковину.
Не оминули селище і події першої світової війни. Влада переходить з рук у руки. А вже з червня 1940 р. тут панує радянська влада. Під час подій другої світової війни з липня 1941 р. по вересень 1944 р. селище було окуповане румунськими військами. У ході боїв Путила майже повністю була спалена. У післявоєнні роки Путила, наче чарівна птиця фенікс, постала з попелу в новій відновленій красі: відродилося господарство, освіта та культура.
У 1961 р. Путилі було надано статус селища міського типу, а у 2020 році внаслідок адміністративно-територіальної реформи Путильський район був ліквідований, а його територія увійшла до складу Вижницького району Чернівецької області. Нині Путила входить до списку історичних населених місць України.
