Нижній Яловець — одне з найменших і найвіддаленіших сіл Чернівецької області.
Свою сучасну назву село отримало у 1946 році, коли ще мало статус хутора. До того часу воно називалось Нижня Яловичора — за назвою річки, яка є притокою Білого Черемошу. Назва «Яловичора» має глибоке коріння і згадується ще за часів Австро-Угорщини. Перейменування було частиною радянської політики з уніфікації назв та витіснення автентичної української топоніміки. До 1940 року Нижній Яловець входив до складу села Яблуниця, а Верхній Яловець — до Шепоту. Їхня назва була однакова - Яловичора. Після приєднання до Шепітської сільської ради два села з однаковою назвою отримали розмежування на Нижню та Верхню Яловичору, а згодом — сучасні назви.
Після Другої світової війни в селі була організована прикордонна застава.
Село поділяється на три частини:
- центральну — при злитті річок Яловичора і Білий Черемош (тут церква, магазин, бібліотека);
- хутір Срібник — на північ у напрямку Голошини;
- хутір Кривий — на південь, у напрямку Сарати (назва походить від потоку Кривий).
У селі діє Свято-Дмитрівська церква, збудована у 1883 році. За документами Австро-Угорщини вона значилась як каплиця й спочатку мала назву Миколаївська.
Неподалік села розташоване озеро Гірське око (також відоме як Буковинське чи Карпатське око) — на висоті понад 1000 м н.р.м. Його площа — понад 1 га, глибина — до 12 м, а температура води навіть влітку не перевищує 14°C. Це одне з популярних місць серед туристів, які вирушають на Памір чи Яровицю.
Інформацію та фото для публікації надав Олександр Шкурідін - краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, голова ГО «Інститут громад».
