(Фенологічні нотатки з Перкалаби, 08-10 березня 2023року)
Сніг, сніг, сніг… У затінках – до 15 сантиметрів, з переходом у лід на дорогах.
На осонні – на освітлених схилах, подекуди - під смереками, вже видно грунт із залишками торічної рослинності та дрібною травичкою, яка стартувала в ріст ще під сніжною шубою. Обидві річки – і Перкалаб, і Сарата - вже звільнилися від льоду, їхні притоки та Кортузіанський водоспад - теж.
Та теплий вітер циклону вніс свої корективи. Легенькі періодичні дощики у перший день, вночі посилились до злив на фоні сильного вітру, який намагався здійняти дах з примішення Перкалабського ПНДВ. Переконавшись у міцності будівлі, нетерплячий вітер кинув на територію нашого парку всі свої дощові резерви - мабуть, місячну норму! І, практично за день, зима відступила - засипана товстим шаром снігу територія, прилегла до будівлі, проглянула до сонечка окремими буро-зеленими латочками, які до вечора об’єднались, залишивши зимі лише маленькі острівці снігу. Похолодання до -4оС наступної ночі легеньким сніжком зупинило відступ зими, але – це не надовго!
Первоцвіти лише, певно, роздумують, чи вже ощасливити Перкалабу своєю появою, чи ще почекати. Та вільха з березою впевнено випустили сережки, віддаючи їх на волю вітру. Верби теж підставляють ніжним променям сонця пухнасті боки «котиків» та лоскочуть ними теплий вітерець, додаючи веселих нот до весняного настрою…
А що ж гриби? Та вони, як завжди, на своїй хвилі!
Далі – пряма мова 😉 :
- Зима? А ми й не помітили! Росли, ростемо й ростимемо! - сказали Trametes versicolor та Fomitopsis pinicola (трутовики різнобарвний та облямований).
- Так, зима – найкраща пора року, принаймні, для нас! – повідомив Lentinus brumalis, трутовик зимовий.
- А в нас хатка затишна, до весни дотягнемо і підростемо ще трішки! – заявила сімейка Strobilurus esculentus (стробілюрус – не знаю, для кого – їстівний)…
Лишайники ніби волають на увесь голос про чудові умови для їхнього зростання у нашому парку! На невеликому кущику Ribes uva-crispa (аґрусу) поселилось їх не менше трьох видів, та ще й мох поруч примостився!
І ліс вже дихає весною…
Веде на південь ця дорога!
Та ще засніжена вона…
Коли настане перемога –
Ото й буде для нас весна!
