Ми вдивляємося в небо в надії серед хмар побачити тепле сонце. Чекаємо прильоту перелітних птахів. Вдихаємо холодне повітря, бажаючи відчути той самий тонкий неповторний запах весни…
З першими теплими сонячними променями природа, виснажена морозами, поволі пробуджується від зимового спокою. На прогрітих сонцем галявинах розквітають дивовижні ранньовесняні рослини – первоцвіти, які вітають весну та милують людям очі своєю надзвичайною, неповторною красою.
У цей час хочеться жити, любити, творити, робити добро, а людина подібно квітці розцвітає навесні, подібно пелюсткам розкриваються її кращі сторони і риси характеру, у душі поселяється почуття свободи і безкрайньої надії.
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'я полів...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
І радіє усе на моїй, Богом даній, землі...
