Село Сергії – мальовничий куточок України, розташований у серці Карпат, у Вижницькому районі Чернівецької області. Воно не лише зачаровує красою природи, а й має багату історію та культурну спадщину.

Давні корені
Село вперше згадується у письмових джерелах XVII століттях. За походженням «Сергії» за Веренкою від румунського слова Serbi – серби (поширена форма – серги). Існує багато різних легенд але місцеві люди розповідають, що в селі колись проживали брати Серги. Вони мали великий млин на роздоріжжі, де одна дорога в даний час веде до села Фошки, а друга – до села Плоска. Бідні гуцули носили своє зерно до млина, щоб помолоти на муку і мати кусок хліба. Йдучи до млина, люди говорили, що йдуть до Сергіїв. Звідси і село називається Сергії.

У селі Сергії збереглася історична спадщина, пов'язана з Лук'яном Кобилицею. Тут розташована його садиба, де збереглися смерекові дерева, посаджені самим Кобилицею (більш детальна інформація буде опублікована у наступній рубриці)

Частина історичного Буковинського краю
Село Сергії було частиною історичної Буковини, що протягом століть перебувала під різними державами: Османською імперією, Австро-Угорщиною та Румунією. Це вплинуло на формування унікальної культури та традицій місцевих мешканців.

Церква Свято- Вознесенська
Однією з головних архітектурних пам’яток села є дерев'яна церква Свято-Вознесенська, побудована у XIX столітті. Вона відома своєю автентичністю та чудовими іконами, виконаними місцевими майстрами.

Осередок народної творчості
Село Сергії славиться своїми майстрами вишивки, ткацтва та різьблення по дереву. Традиційні буковинські орнаменти, які передаються з покоління в покоління, є частиною місцевої ідентичності.

Природні багатства
Оточене густими лісами та мальовничими полонинами, Сергії приваблює любителів природи. Це ідеальне місце для пішохідних прогулянок, збору грибів і ягід.
Село Сергії – це справжній скарб Буковини, де поєдналися історія, традиції та краса карпатської природи. Якщо ви шукаєте місце для відпочинку душею та тілом, обов'язково завітайте до цього унікального куточка України!

До Всесвітнього дня снігу працівники екоосвіти спільно з учнями Киселицького ліцею організували чудову екскурсію до парку, щоб відчути справжню атмосферу зимової природи. Разом із дітьми ми не тільки милувались засніженими пейзажами, а й подбали про наших пернатих та хвостатих друзів.

У рамках екскурсії учні взяли участь у підкормлюванні птахів і тварин, підготувавши для них корисні ласощі. Цей невеликий, але важливий крок допоміг птахам і звірам пережити холодні зимові дні. Спільно з дітьми ми дізналися багато цікавого про зимову адаптацію тварин, важливість допомоги в цей період та любов до природи.

Дякуємо всім учасникам за активну участь та небайдужість до природи! З нетерпінням чекаємо на наступні зимові пригоди!

РИСЬ ЄВРОПЕЙСЬКА
Lynx lynx (Linnaeus, 1758)

Категорія охорони.
Вразливий вид.

Поширення.
Періодично виявляли в центральній і південній частинах заповідного об’єкта. Зокрема, на г. Томнатик, г. Яровиця, в ур. Семенчук, ур. Широке, ур. Жупани, в ур. Чорний Діл, на хр. Чорний Діл, в ур. Перкалаб, ур. Калиничі, ур. Чорний, ур. Порняла, в с. Сарата, неподалік кляузи Кронпринца Рудольфа.

Екологія.
Характеризується помітною приуроченістю до хвойних лісів. Влітку досягає поясу субальпійських луків, а з появою снігу спускається в долини. Лігвища влаштовує у важкодоступних місцях. Зазвичай веде поодинокий спосіб життя (за винятком самок з виводками). Парування відбувається в лютому–березні. Самка раз на рік (протягом квітня–травня) після 60–70 діб вагітності народжує 1–3 (зрідка 4) сліпих дитинчат. Зрячими малята стають на 12–16 добу. Лактація триває 2–3 місяці. Виводок тримається біля самки до наступної весни. Статевої зрілості молоді досягають у 21–30 місяців. Живиться рись переважно копитними, а також зайцями, середнього розміру птахами, мишоподібними гризунами і падлом.

Морфологічні ознаки.
Тіло відносно коротке, у самців – від 76 до 110 см, у самок – 70-107 см у довжину. Довжина хвоста від 10 до 31 см. Висота в плечах – 60-65 см. Лапи сильні, довгі міцні з великими ступнями, взимку вкриті хутром. Має великі гострі пазурі. Вага 16-20 кг, рідше до 32 кг. Голова кругла з короткою шиєю. Вуха трикутні з китицями. Очі карі. Лицьові баки яскраві. Хвіст короткий з тупим чорним кінчиком. Забарвлення хутра варіює від рудувато-бурого до попелясто-сірого, з більш-менш вираженою плямистістю на спині, боках і лапах.

Фактори загрози.
Деградація місць перебування в результаті експлуатації лісів, рекреація, прокладання мережі доріг, браконьєрство.

Созологічні заходи.
Забезпечення дієвою охороною характерних біотопів, активізація боротьби із браконьєрством.

Унікальні природні багатства парку "Черемоський" стали центром нового наукового дослідження!

Мета – вивчення кліматичних умов регіону та моніторинг геологічних порід. Ці дослідження допоможуть глибше зрозуміти:
як змінюється клімат у гірських умовах,
які процеси відбуваються з геологічними утвореннями,
як зберегти унікальну екосистему для майбутніх поколінь.

Науковий працівник НПП "Черемоський" працювала над дослідженням водоспаду "Сикало" та р. Перкалаб. Поблизу витоки р. Перкалаб було виявлено розріз тріасу – доломітовий.

До того ж , варто зазначити, що практично на всій території парку поширені елювіальні й делювіальні відклади на привершинних частинах гребенів гірських пасом і схилах.
Збереження природи – наш спільний обов’язок. Разом ми можемо зробити вагомий внесок у збереження природної спадщини!

Слідкуйте за оновленнями, аби дізнатися більше про результати дослідження.

Протягом минулого року команда НПП «Черемоський» активно працювала над збереженням і дослідженням популяції ведмедя бурого (Ursus arctos) – одного з найбільших хижаків Карпат і символу дикої природи.

На території парку було встановлено фотопастки, які дозволяють спостерігати за життям ведмедів у їхньому природному середовищі, не порушуючи їхнього спокою. Завдяки цим технологіям, а також SMART-моніторингу, вдалося зафіксувати чотирьох особин ведмедя бурого в межах НПП "Черемоський".

Було також простежено природні міграційні маршрути ведмедя бурого в межах парку.

Результати зимової таксації показали, що чисельність ведмедя бурого залишається стабільною в порівнянні з минулим роком.

Для захисту ведмедів від браконьєрства та збереження їхнього середовища проживання служба державної охорони парку провела низку рейдів. Також впроваджено чергування в ключових місцях для посилення контролю.

Ми не лише вивчаємо, але й ділимося знаннями! Разом ми працюємо для того, щоб бурий ведмідь залишався господарем карпатських лісів.
Дякуємо кожному, хто долучається до збереження цієї унікальної природи!

Національний природний парк «Черемоський» – місце, де природа й людина знаходять гармонію.

Справжнє захоплення викликало наше заняття на тему "День вдячності кімнатним рослинам", де вихованці Путильський Заклад Дошкільної Освіти дізналися багато цікавого про "зелених друзів" та їхнє значення у житті людини.

Малеча з радістю вивчала, як рослини "дихають", чому їм потрібне світло, вода й турбота. Ми обговорили, як правильно доглядати за кімнатними рослинами, і разом дійшли висновку: рослини не лише прикрашають простір, а й роблять повітря чистішим, а нас – щасливішими!

Кульмінацією заняття стало висаджування рослини для поповнення куточка природи. Дітки самостійно саджали невеличку рослину та доглядали за нею з любов’ю та увагою. Радість на їхніх обличчях, коли вони тримали в руках горщик із рослинкою, – це найкращий доказ того, наскільки важливим є зв’язок із природою!

Дякуємо всім, хто долучився до створення цього маленького "оазису". Спільна праця об’єднує, надихає та дарує відчуття причетності до чогось прекрасного!

Перкалаб – історія та унікальні факти про село на краю Карпат

Село Перкалаб, розташоване у Чернівецькій області, на самій межі з Румунією, зачаровує не лише своєю природою, а й багатою історією та унікальними фактами.

Перкалаб знаходиться на історичному кордоні між різними державами. У минулому село було важливим стратегічним пунктом, де зустрічалися культури та традиції.

Походження назви "Перкалаб" пов’язують із старовинним титулом "перкалаб" – управителя фортеці, що нагадує про військову історію регіону.
У XIX–XX століттях Перкалаб був відомий своїми лісозаготівлями. Залишки вузькоколійної залізниці, якою перевозили деревину, можна побачити й сьогодні. До 1918 року село входило до складу Австро-Угорщини. Це вплинуло на архітектуру, побут і культуру місцевих жителів.

Село Перкалаб розташований у межах Національного природного парку "Черемоський". Тут можна пройтися стежками, що ведуть до гірських вершин, зануритися в красу природи і насолодитися видами, які вражають своєю величчю. Село є воротами природного парку, де зберігається багата флора та фауна. Тут мешкають бурі ведмеді, рисі та багато інших рідкісних тварин.

Перкалаб – одне з найбільш ізольованих і малонаселених сіл країни. Ця віддаленість надає йому особливої автентичності та спокою. Завдяки своїй природі та історії, Перкалаб стає популярним серед туристів, які шукають тишу і хочуть відчути дух Карпат.

Що варто побачити:

Річка Білий Черемош – чиста та холодна, вона чудово доповнює пейзаж.
Гірські панорами – ідеальні для фотосесій та духовного перезавантаження.
Місцеві деревʼяні будинки 🏠, які додають автентичності атмосфері.

Також на території села Перкалаб збереглась гуцульська традиція - полонина. Вона зберегла свою самобутність, з її традиційними хатами, отарами овець і доброзичливими місцевими жителями. Тут варто спробувати справжній карпатський сир, зварений на місці.

Запрошуємо відвідати Перкалаб – місце, де кожна деталь пронизана історією, а природа вражає своєю красою!

НПП «Черемоський» відкриває свої мальовничі краєвиди, де гармонія лісів, чисті потоки й могутні гори дарують справжнє натхнення.

Календар природних циклів та подій Національний природний парк "Черемоський" National Park "Cheremoskyi" на січень