Який він — справжній гуцул?
Спосіб життя гуцула є надзвичайно простий, а його потреби — невибагливі. Він встає на світанку і лягає спати з настанням ночі, адже кожний порядний господар вважає гріхом спати в денну пору робочого дня.
Гуцул — вільний горянин. Колись його боялися настільки, що навіть лякали дітей його ім’ям. І сьогодні він зберігає почуття гідності, інколи навіть зверхності до сусідів.
Йому не бракує дотепності, гумору й таланту — про це свідчать численні приказки, жарти та імпровізовані пісні. Але водночас він може бути різким, гордим і прямолінійним.
Харчується гуцул просто, але ситно. Основою є кулеша — густа каша з кукурудзяного борошна, яку часто доповнюють бриндзою, кислим молоком або борщем. Їдять тричі на день, а кулеша нерідко повністю замінює хліб.
У побуті важливе місце займають традиції: на хлібі та навіть на кулеші обов’язково роблять знак хреста — для добробуту і захисту.
До святкового столу подають бануш, книші, голубці, вареники та пшеницю з медом і маком.
З напоїв найбільше цінують горілку, хоча дехто з часом відмовляється від неї, даючи обітницю.
Окрема гордість гуцула — його одяг. Яскравий, багатий, оздоблений вишивкою та шкірою, він є не просто вбранням, а справжнім відображенням душі гірського народу.
Чоловіки — міцні та коренасті, жінки — невисокі, але витривалі. Дівчата навіть узимку ходять з непокритою головою, а густа коса вважається особливою красою.
Гуцул живе просто — але з гідністю.
Працює важко — але з піснею.
І навіть у дрібницях зберігає свою унікальну культуру, що передається з покоління в покоління.
Інформацію та фото взято з літературно-художнього видання: «Гуцули», автор Р.Ф. Кайндль.
