«Продовжую "дражнити" зимовими походами тих, хто досі не зважився. Коли йдеш в зимовий похід, то твої уявлення про власну фізіологію трохи змінюються, принаймні в мене було саме так» – пише Мирослав. «Зимові походи - це логічний етап еволюції туриста, і в тебе полюбому були думки про зимові вилазки. Нехай жартома, і "чисто теоретично", але тобі точно цікаво, як це, ходити в гори, коли там мороз, і повно снігу?

  Зимові походи рвуть шаблони

Взимку тобі відкриваються нові горизонти комунікації з реальністю. Коли я вперше пішов у зимовий похід, був вражений з того, наскільки тіло і розум гнучкі та адаптивні до середовища. Спати в наметі, коли на вулиці -20, страшно, але не смертельно і при правильній підготовці, навіть комфортно.

 Теорія

  Для нормальної, комфортної ночівлі в снігу, коли на вулиці мороз, потрібно багато спорядження, яке важить немало. Топове спорядження, частково, вирішує цю проблему, але бюджет повного набору необхідного стафу для зимового походу запросто перевалює за кілька тисяч доларів.

Фізіологія тепла

Якщо порівнювати свій організм з реактором, який переробляє жир, вуглеводи і білки в тепло, то твоя задача не перегрітися. Вам потрібно добитися від свого організму певного балансу тепловіддачі. Головні твої вороги - волога шкіра і зневоднення. В ідеалі потрібно йти в такому темпі, щоб не спотіти, бо мокра футболка це -10 градусів до відчуття холоду.

  Зневоднення небезпечне тому, що більше шансів підморозити собі пальці, або сильно замерзнути в ноги. Якщо міркувати згрубша, то ідея в тому, щоб підтримувати нормальну циркуляцію в маленьких судинах. Якщо ти сухий, не відчуваєш спрагу, то навіть голод не такий страшний. Якщо пити воду себе можна заставити, якщо прикрутити якийсь таймер, то про якість води думають не завжди. Взимку воду непросто знайти, і в діло йде топлений сніг, і він може стати причиною зневоднення, оскільки це дистильована вода. Я рятуюсь таблетками-шипучками з ізотоніком, або регідроном.

Практика

Важливо ще не виснажуватися в нуль. Частенька помилка новачків - це неправильне планування маршруту. Взимку йти набагато важче, а ввечері набагато більше справ, на які потрібно багато зусиль, наприклад, розкопати сніг під намет. Треба розраховувати це, не планувати переходи довше 8-10 км, а ще краще 5-7 для першого походу.

Ночівля взимку

Новачків часто шокує той факт, що туристи ставлять намет просто на сніг, лягають там спати, а зранку прокидаються в доброму гуморі і нирки в них не відвалюються. З адекватним спорядженням можна добре виспатись при нормальному мінусі. Всі, хто ночував взимку в наметі, в курсі, що це не так страшно, і не обовязково бути супер-героєм.

  Екологія

Я не толерую такий підхід до природи, коли турист почуває себе хазяїном в лісі і творить все, що йому заманеться. Ставити багаття в лісі, в рандомному місці - це злочин. Різати живі дерева для будівництва укриття - це також токсична поведінка».

Автор допису: Карпатський волоцюга (Мирослав Мельничук)

 Відповідно до листа Міндовкілля №25/2-11 17070-22 від 12.12. 2022 «Щодо підвищення ефективності роботи  служб державної охорони» відділом державної охорони ПЗФ НПП «Черемоський» та провідним юрисконсультом складено навчальну програму, згідно якої проводяться тематичні лекції для працівників Перкалабського та Селятинського ПНДВ з метою підвищення кваліфікаційних знань  відповідно до своїх посадових обов’язків.

За результатами проведених навчань у співробітників служби держаної охорони ПЗФ 25 січня 2023 року будуть прийняті підсумкові заліки. Відомості щодо складених заліків будуть надані до Департаменту ПЗФ та біорізноманіття Міндовкілля України.

Екологічна освіта - це безперервний комплексний процес формування екологічного світогляду та культури підростаючого покоління, освоєння системи знань про закони функціонування, життєдіяльності всього живого, екологічних систем і роль людини у збереженні природного середовища.

Співробітниками відділу екологоосвітньої роботи та рекреації НПП «Черемоський» проводяться екозаходи та бесіди для вихованців навчальних закладів з метою формування природознавчої компетентності, поглиблюючи знання учнів про різноманітність природи та її взаємозв’язки. З учнівськими колективами закладів загальної середньої освіти Путильської ОТГ проведено екобесіду – «Співіснування та значення живих організмів в природі».

 Учні ознайомились з різноманіттям живих організмів, удосконалили вміння групувати та поєднувати об’єкти неживої та живої природи з метою виявлення екосистемних зв’язків, спільного та відмінного в природному середовищі.

В природі все взаємопов’язане і всі організми не можуть існувати без неживої природи та одне без одного. Берегти природу — головний обов’язок кожної людини. Людина — це лише частинка природи. Пам’ятаймо: піклуючись про природу, ми дбаємо й про себе!

 Вже, як кажуть, не за горами, новий грибний сезон. Його з нетерпінням чекають  грибарі, яких можна назвати професіоналами – збирають гриби щороку у значних об’ємах – і «на здачу»,  і собі.

   Чекають його і грибарі-аматори – ті, хто виходить на «тихе полювання» (як іноді називають збір грибів) вряди-годи, вириваючись на лоно природи, щоб і відпочити, і щось смачненьке  перехопити. Ось щодо них і можна сказати:

головне для грибаря-аматора – техніка безпеки.

 Так-так, не дивуйтесь. Саме збір грибів є одним з найнебезпечніших промислів для недосвідчених збирачів. Це хобі  вимагає  відповідного рівня попередньої підготовки, яку можна здобути тільки подорожуючи лісовими стежками поряд з досвідченим збирачем, на практиці пізнаючи, що варто брати до кошика, а що – ні за що,  часом навіть «наступаючи на горло» 😉  власній жадібності. Звичайно ж, корисно почитати книжки про гриби, полистати сторінки Інтернету! Але, це добре, як кажуть, для загального розвитку. Гриби в лісі таки трохи відрізняються від своїх «портретів» у літературі. Тому,  головне правило:

1. Найкращий досвід – це практичний досвід, набутий під проводом справжнього знавця, в польових (лісових 😉 ) умовах. А поглиблювати свої знання доречно з друкованих чи електронних джерел.

Далі – правила теж важливі, можливо, комусь здадуться  надто простими, проте, вони також врятують здоров’я чи, навіть, життя.

2. Збирати гриби слід лише до кошика або відра, щоб вони не почали пріти (особливо, якщо вам доведеться  повертатись додому не скоро, і  за допомогою транспорту). Кошик захищає гриби від механічних пошкоджень. В пакетах, особливо закритих, гриби можуть зіпріти, внаслідок чого в них виникають шкідливі  або навіть отруйні речовини.

3. При зборі грибів не слід спиратись на запах або смак, вони служать лише вторинною діагностичною  ознакою, і то -  лише для досвідченого грибаря, бо є смертельно отруйні гриби, які мають добрий смак та приємно пахнуть!

4. Не треба набирати  додому багато невідомих грибів, сподіваючись, що вони їстивні, слід взяти лише кілька штук для визначення, і тримати їх окремо від решти їстівних грибів. Адже Ваші незнайомці можуть виявитись  отруйними!

5. Не варто  зрізати гриби ножем, це може собі дозволити лише досвідчений грибар! Краще плодове тіло обережно вивернути і витягти із землі. І не з остороги – щоб не пошкодити грибницю. Вже доведено, що ні зрізання, ні вивертання (чи виривання) грибів грибниці не шкодить. Вийнявши гриб  разом з ніжкою,  одразу побачите, чи нема в землі піхви - так званої "чаші смерті", яка часто присутня  у смертельно отруйних грибів (хоча й не у всіх!). Якщо ніжку обрізати ножем, недосвідчений грибарь може її не помітити.

6. Візьміть собі за правило вдома ще раз переглянути принесені гриби та розсортувати іх – це виключить небезпеку вживання отруйних грибів, які випадково потрапили в кошик  -  зібраних дітьми або менш досвідченими  грибарями. Розсортовані гриби слід розподілити за способом використання. При сортуванні залишити лише свіжі, здорові на вигляд плодові тіла, колір яких збігається з визначальними ознаками здорового гриба.

7. І, нарешті, найголовніше правило, яке врятувало вже мільйони життів, і, в майбутньому, врятує і Ваше:

ЩЕ НІХТО НЕ ВМЕР,  ВИКИНУВШИ  ГРИБ,
АЛЕ БАГАТО ХТО ПОМЕР,  З’ЇВШИ  ЗАЙВИЙ
(НЕЗНАЙОМИЙ ЧИ СУМНІВНИЙ)

Особливості ж  безпечного приготування і споживання  грибних страв – це тема окремої бесіди.

   Запитання і Ваші роздуми про гриби та грибарство надсилайте на адресу: [email protected]

За матеріалами Інтернету і власного досвіду

У Міндовкілля відбулася робоча зустріч з працівниками національних природних парків та заповідників, де обговорили підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, інформаційної політики в установах ПЗФ, запровадження електронного квитка, розвитку екотуризму.

Більше на сторінці Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України за посиланням

https://www.facebook.com/EnvironmentalofUkraine/posts/pfbid0J3DhdCRoeYwcNPdFUVhUGidxNb7WejQNYNxSWXE5WeMEmdzQGXEV6QdbnfP1Dkeql?__cft__[0]=AZUnZ4UINE_s7Oh_9OijHDkOdo2EckcLEmupeQrSkxNoZCN-0GJvEJ9EyAlG6SCOIhELU4XSFXwAReXjiUUUHhRR-P0SdFW4BxLF7SeuCTDJAffGUrsjjgGS5cuOpLEILCtrfocZu-hGSetuxgvoeq4GR1EiM0YHUnX7bCVhtxV_es6FgyYBp8b8zRmh9sqUldI&__tn__=-UK-R

У зв'язку з настанням зимового періоду інспектори з охорони природно-заповідного фонду разом із майстрами з охорони природи національного природного парку “Черемоський” постійно проводять підгодівлю диких тварин. Підгодівля диких тварин взимку - важливий захід, який проводиться щорічно, оскільки тварини, які мешкають в лісі потребують додаткових природних кормів та мінеральної солі. В якості корму для підгодівлі лісових звірів використовують раніше заготовлене сіно та кормові віники. Викладення корму проводиться в спеціально облаштованих кормових майданчиках, які є малодоступними та закриті від сторонніх очей. Тверду кам'яну сіль розміщують у спеціально облаштованих солонцях.

Майстрами Перкалабського ПНДВ днями зафіксовано чергові аномалії в природі на території НПП «Черемоський», а саме: початок розпускання бруньок (котиків) у верби; появу комахи рогохвоста великого хвойного (Uricerus gigas L., 1758), для якого літ зазвичай припадає з червня по серпень, а зараз їх личинки мали би зимувати.

Крім того, працівникам вдалось зафіксувати на снігу за допомогою інструментарію SMART сліди вивірки звичайної (Sciurus vulgaris L., 1758), вовка (Canis lupus L., 1758) та лисиці (Vulpes vulpes L., 1758), а також сліди життєдіяльності оленя благородного (Cervus elaphus L., 1758).